Категорія: Новини

29 серпня, у День пам’яті Захисників і Захисниць України, представники ДНЗ “Смілянський ЦППРК” долучилися до міських заходів біля Стіни Пам’яті та вшанували тих, хто віддав своє життя за свободу, незалежність і майбутнє нашої держави.

Серед викарбуваних імен — Сміляни, наші земляки. Люди, які жили поруч із нами, любили свої родини, будували плани та мріяли про майбутнє. Війна забрала їхні життя, але не може забрати пам’ять про них.

Дякуємо кожному, хто захищав і продовжує захищати Україну. Дякуємо за мужність, силу, відвагу та можливість сьогодні жити на своїй землі.

Наш обов’язок — пам’ятати Героїв, шанувати їхній подвиг, підтримувати родини полеглих і робити все, щоб Україна, за яку вони віддали життя, була вільною та сильною.

Світла пам’ять усім полеглим Захисникам і Захисницям України.

Вічна шана Героям.

Дякуємо за Україну.

17 травня 2026 року в Україні відзначається День пам’яті жертв політичних репресій.

Ця дата є болісною і скорботною для нашого народу, адже в pоки масових репресій і Великого терору людські втрати в країні, за різними даними, становили щонайменше 4,4 мільйонів осіб. Десятки тисяч людей було розстріляно, сотні тисяч пройшли в’язниці, заслання, табори, примусово проходили психіатричне лікування.

Через терор і репресії пройшли усі верстви українського населення: від наукової та творчої інтелігенції до селян. Радянська влада намагалася приховати сліди своїх злочинів. Місця поховань ставали режимними об’єктами КГБ, місцевість розрівнювали бульдозерами, доступ до відповідних архівів був заборонений.

Трагічна історія ХХ століття залишила в пам’яті українців численні злочини радянської тоталітарної системи.  Щороку, третьої неділі травня, в Україні вшановують пам’ять мільйонів загублених життів, знищених радянським тоталітарним режимом. Пам’ятна дата встановлена Указом Президента від 21 травня 2007 року з метою вшанування пам’яті жертв політичних репресій комуністичного режиму. Для дослідження глибинних причин масових репресій проти власного народу величезний внесок зробила історична наука.

Найвідомішим місцем пам’яті є захоронення у Биківнянському лісі під Києвом. З 2017 року до пам’ятної дати Національний історико-меморіальний заповідник  “Биківнянські могили” за підтримки Українського інституту національної пам’яті публікує серії інтернет-банерів з конкретними іменами і стислими життєвими історіями людей, похованих у Биківні, на так званій “таємній спецділянці НКВС УРСР”. За різними даними, тут у 1937-1941 роках було захоронено від 20 до 100 тисяч безневинно розстріляних жертв комуністичного терору.  Кілька років сюди практично щоночі звозили тіла жертв НКВС, замордованих у кількох київських катівнях. Серед них – письменники Михайль Семенко, Майк Йогансен, Вероніка Черняхівська, художники Михайло Бойчук, Микола Касперович, академіки Федір Козубовський, Петро Супруненко, митрополит УАПЦ Василь Липківський та десятки тисяч інших безневинних жертв.

Піком масових репресій став «Великий терор» 1937 – 1938 рр., старт якому дав оперативний наказ НКВД СРСР № 00447. Масові репресивні операції у 1937–1938 роках, за задумом Йосипа Сталіна, мали завершити двадцятилітню боротьбу з «соціально-ворожими елементами», упокорити населення шляхом масового терору, утвердити авторитарний стиль керівництва та здійснити «кадрову революцію». За період «Великого терору» на території УРСР було засуджено 198918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в`язниць та виправно-трудових таборів (інші заходи покарання охоплювали менше 1 %, звільнено було тільки 0,3 %).

Найкривавіша ніч у Києві – 19 травня 1938 року,  коли у в’язницях НКВД було розстріляно 563 людини. Розстріли, як правило, проводилися на подвір’ях в’язниць, у підвалах НКВД або безпосередньо перед похованням. Спочатку для масових поховань відводилися спецділянки цвинтарів. У пік репресій з метою приховати масштаби злочину енкаведисти змінили цю практику. У фруктових садах, парках, приміських лісах викопувались траншеї для поховань, часто трупи засипалися негашеним вапном.

27 жовтня – 4 листопада 1937 року в урочищі Сандармох поблизу міста Медвеж’єгорськ у Карелії з нагоди наближення 20-річчя Жовтневої революції було розстріляно 1111 осіб, з них 287 українців та осіб, долі яких пов’язані з Україною.

Злочини системи проти людяності засуджені в законах України про декомунізацію. З 2019 року працює Національна комісія з реабілітації, яка є спеціальним постійно діючим органом при Українському інституті національної пам’яті. Комісія надає статус реабілітованих особам, постраждалим від політичних репресій комуністичного та тоталітарного режимів Україні.

Жива пам’ять про ці трагічні події особливо актуальна в умовах війни росії проти України, коли протиправна діяльність нинішнього кремлівського режиму та вчинення ним злочинів проти людства аналогічні діям колишньої радянської влади у 1917–1991 роках.

Пам’ятаємо, щоб не допустити знову!

Чорнобиль — це не лише сторінка в підручнику історії, це живі долі людей, які стали на захист світу від невидимого ворога. 23.04.2026 наші студенти мали унікальну можливість поспілкуватися з людиною-легендою, ліквідатором наслідків аварії у складі бригади Черкаської області — Анатолієм Петровичем Танцюрою.

Під час зустрічі Анатолій Петрович поділився спогадами, від яких перехоплювало подих:

• Про перші дні після катастрофи та мобілізацію черкаських фахівців.

• Про надважку роботу в зоні високого радіаційного фону та відданість присязі.

• Про те, як важливо цінувати мирне небо та безпечну землю сьогодні.

Студенти не лише слухали розповіді героя, а й ставили питання про побут у зоні відчуження, засоби захисту тих часів та життєві цінності, які допомагали триматися в екстремальних умовах.

“Такі зустрічі змушують інакше подивитися на сучасний світ. Ми вдячні Анатолію Петровичу за мужність тоді і за щирість сьогодні”, — діляться враженнями учасники заходу.

Дякуємо Анатолію Петровичу за неоціненний досвід та приклад незламності!

#Чорнобиль#Ліквідатори#Память#ЗустрічЗГероєм#Черкащина#СтудентськеЖиття#МиПамятаємо

1977 року запустили перший блок Чорнобильської АЕС.

2 роки пропрацював четвертий енергоблок ЧАЕС – на повну потужність

його запустили 1984 року. Це був “наймолодший” і найсучасніший реактор.

2 дні світ нічого не знав про вибух.

30 співробітників АЕС загинули внаслідок вибуху або гострої променевої

хвороби протягом кількох місяців з моменту аварії.

500 тисяч людей померли від радіації, за оцінками незалежних експертів.

8,5 мільйонів жителів України, Білорусі, Росії в найближчі дні після аварії

отримали значні дози опромінення.

90 784 особи було евакуйовано з 81-го населеного пункту України до кінця

літа 1986 року.

Понад 600 тисяч осіб стали ліквідаторами аварії – боролися з вогнем і

розчищали завали.

2293 українських міст і селищ із населенням приблизно 2,6 мільйона людей

забруднено радіоактивними нуклідами.

200 тисяч квадратних кілометрів – на таку територію поширилася дія

радіації. Із них 52 тисячі квадратних кілометрів – сільськогосподарські землі.

10 днів – з 26 квітня до 6 травня – тривав викид активності із пошкодженого

реактора на рівні десятків мільйонів Кюрі на добу, після чого знизився у тисячі

разів. Фахівці називають цей період активною стадією аварії.

11 тонн ядерного палива було викинуто в атмосферу внаслідок аварії на 4-

му енергоблоці Чорнобильської АЕС.

400 видів тварин, птахів і риб, 1200 видів флори продовжують існувати в

“зоні відчуження”, де через істотне та катастрофічне забруднення повітря, ґрунтів

і вод заборонено проживати людям.

26 квітня–жовтень 1986 року Чорнобильська АЕС не працювала. У жовтні

1986-го 1-й і 2-й енергоблоки було знову введено в експлуатацію; у грудні 1987

року відновив роботу 3-й. 4-й енергоблок не запрацював.

1991 рік – на 2-му енергоблоці сталася пожежа, внаслідок якої була

заблокована робота цього реактора.

Грудень 1995 року – підписання меморандуму між Україною та країнами

“Великої сімки” і Комісією Європейського Союзу, відповідно до якого почалася

підготовка програми повного закриття станції.

15 грудня 2000 року – Чорнобильську атомну електростанцію зупинено

повністю.

Вересень 2010-го – закладка фундаменту під новий саркофаг над

зруйнованим 4-м енергоблоком, у квітні 2012-го стартувало будівництво арки,

що мало накрити “Укриття”, у жовтні 2011 року на майданчику комплексу

“Вектор” почалося будівництво Централізованого сховища відпрацьованих

джерел іонізуючого випромінювання.

29 листопада 2016 року завершили насування арки над 4-м енергоблоком.

14 лютого 2025 року російський ударний безпілотник типу «Шахед»

(Герань-2) пошкодив укриття 4-го енергоблока Чорнобильської АЕС.